Присвячується Найкращому

Олександр Гусейнов

Пішов і все, нема людини. Навік залишив нас "Добряк" Та будем завжди ми любити Завжди у наших ти серцях Прості пісні до сприйняття Постійно нам ти дарував Та обірвалося життя Тебе Господь від нас забрав Комусь був наче батько Для когось брат чи син Любив країну дуже палко Патріот номер один Таких як ти уже не буде Серйоз і гумор в один час Тебе ніколи не забудем І ти ніколи не забудеш нас З сумом зараз слухаю пісні "квінти" "Не будь рагульом" "Мама" "Люди як кораблі" А так чекав новий альбом Ти станеш класикою року Для нас ти наче Віктор Цой І хтось напише кольорово На стіні - "Кузьма Живой!!! Я так хотів на твій концерт Та доля мрію цю забрала Якби назад і час завмер Твої пісні зі сцени грали Піднявсь від нас на небеса Не зупинити ту Смерть-відьму Покійся з миром наш Кузьма А вже і титри "Кінець фільму"

2018-03-02 16:51:41

12

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Олександр Гусейнов

@Юлія Гаргат А я один раз був на його концерті. То було круто.

Відповісти

2018-03-02 17:13:50

1

Юлія Гаргат

@Олександр Гусейнов класно)) мабуть емоції зашкалювали))

Відповісти

2018-03-02 17:22:48

Подобається

Олександр Гусейнов

@Юлія Гаргат так. Бомбезно було. Це ще був 2011 рік

Відповісти

2018-03-02 17:26:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1760

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208