Повернись

Олександр Гусейнов

Я далеко не кращий на світі Я роблю помилки, як і всі Та з тобою хотів я горіти Коханням палким, ніби в сні Ти найкраща із всих кого знав Ти єдина в моєму житті Щастя, що Бог мені з неба послав А без тебе я жив у пітьмі Я ніколи не зможу забути Твої губи і ніжну усмішку Твій голос так хочеться чути Обійматися в нашому ліжку Ми гуляли удвох вечорами Ми щасливі були - Я це знаю Насолоджувались гарними днями Ти сказала мені - Я кохаю І нізащо не зможу повірити Що погасли твої почуття Своє серце тобі зміг довірити І без тебе не житиму Я Я не хочу тебе втрачати Перед тобою стаю на коліна Ніколи не пізно все знову почати Повернись до мене Каріна

2020-07-23 09:17:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Марі Жаго

Третья строчка, может лучше в теперешнем времени: та з тобою я хочу горіти. )))

Відповісти

2020-07-23 09:43:38

Олександр Гусейнов

@Яна Войвич Спасибі😉

Відповісти

2020-07-23 09:51:56

Подобається

Олександр Гусейнов

@Марі Жаго Може)

Відповісти

2020-07-23 09:52:03

Подобається

Інші вірші поета

Древо пам'ятає Третій лишній Я стою перед... Сонце хмарами покрилось

Інші поети

нnw αsω

@hnwasw14

Venera24

@Venera24

Bohdana Chutora

@Bohdana_Chutora

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10908

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2324