Світ казок
Пливу я у світі фантазій, В далекі землі прекрасні, Туди де реальністю стають розкази, Де казка панує отам. Вже бачу на горизонті, Велетенський дуб стоїть, Кіт там пісні співає, Русалка на гілках сидить. Ось там з котом своїм ганяє, По небу, бабусенька стара, Звуть її Ядвіга Олізарівна, До Щирика мчить вона. А десь там, в країні царя Султана Він - князь Гвідон панує там. І з ним царівна прекрасна, І тридцять витязів морських. . А десь блакитні жаби-інопланетяни, Напали на рідну Землю, І з ТТБ он ті вояки, Рятують нас знову і знов. Онисько вуж десь проповзає, Чудовисько таке чудове. З ним у хованки він грає, Прекрасно проводячи час. А десь наш Гаврик стає королем, Тих самих буків й драконів. Джульєтта розмовляє з Петякою горобцем. Понтій бурхливо майбутнє розповідає. Хочеться поринути у всі ці твори, Сашка Дерманського, Лесі Ворониної. Пушкіна з його «У лукомор'ї», Та інших казкових історій. ~~~~~~~ У вірші йдеться про такі твори: • У лукомор'ї дуб зелений... - Пушкіна • Гості на мітлі - Володимир Рутківський • Щирик зі змієвої гори - Володимир Рутківський • Казка про царя Султана - Пушкін • Таємне Товариство Боягузів (всі частини) - Леся Воронина • Пригоди вужа Ониська - Сашко Дерманський • Чудове Чудовисько - Сашко Дерманський • Король буків, або таємниця Смарагдової книги - Сашко Дерманський
2023-06-24 13:44:36
4
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1586
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1777