Шепіт
Не надривайся через мене, Мені ж бо все одно хто ти. Ти, може, й звір, але у мене Нема ріднішого, як ти... І може ти смієшся з болю. Або не знаєш ти жалю, Прошу тебе, побудь зі мною Допоки я себе ловлю. Бо я ж терплю свій біль щоденний, Як ти мене колись навчив. Не знаю я, що він смертельний, Вже не одного погубив. Що він також, як звір, він дикий Мене зсередини він розриває. І тільки шепіт твій тихий, Мене до життя повертає.
2018-02-26 06:44:02
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3943
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1915