Шепіт
Не надривайся через мене, Мені ж бо все одно хто ти. Ти, може, й звір, але у мене Нема ріднішого, як ти... І може ти смієшся з болю. Або не знаєш ти жалю, Прошу тебе, побудь зі мною Допоки я себе ловлю. Бо я ж терплю свій біль щоденний, Як ти мене колись навчив. Не знаю я, що він смертельний, Вже не одного погубив. Що він також, як звір, він дикий Мене зсередини він розриває. І тільки шепіт твій тихий, Мене до життя повертає.
2018-02-26 06:44:02
6
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1775
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15675