Чийсь кат
О скільки я собі прощати маю Той біль і сльози, те розчарування, ту печаль? В такі хвилини лиш на мить я забуваю, Що значить мати на собі журби печать. Що значить бути своїм особистим катом. Що значить бачити і чути власний біль, Щоб лиш на мить, як одкровення, зрозуміти раптом, Що біль отой, можливо, і не зовсім мій... Що за цей час наслухалась чужого Волання з розпачу і сліз із каяття. Що надивилась мук спасителя чийогось, Що злості стане на чиєсь життя...
2018-06-27 17:43:42
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1702
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1274