Відьма і чаклунка
Побудь зі мною хоча б сьогодні. Про більше я тебе не прошу, І не витягуй мене з безодні, Я все життя від світла біжу. Бо я не для нього, воно не для мене. Мені краще в темряві, серед дощів, Де все таке чорне, таке однойменне, І де не обійдетеся без плащів. І може я відьма, і може чаклунка, Сама ж бо не знаю, хто я, до пуття. Для мене ваш суд є найкращим дарунком, Бо тільки тоді відчуваю життя... Тоді я сміюся, тоді ж я і плачу. Тоді я шепочу, тоді ж і кричу. Я вам ще за суд цей так добре віддячу, Що вам уже буде і не до плачу... Мій любий, мій милий, Мій скривджений друже, Побудь тут, зі мною, бо, як на біду, Мені вже до цілого світу байдуже, Бо я і без нього, сама, пропаду...
2018-05-17 19:14:21
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Анонім
Дуже гарно 😍😍
Відповісти
2018-05-17 19:51:41
Подобається
Alice Fantomhife
Дякую за таку оцінку!)
Відповісти
2018-05-18 07:18:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6198
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2190