Відьма і чаклунка
Побудь зі мною хоча б сьогодні. Про більше я тебе не прошу, І не витягуй мене з безодні, Я все життя від світла біжу. Бо я не для нього, воно не для мене. Мені краще в темряві, серед дощів, Де все таке чорне, таке однойменне, І де не обійдетеся без плащів. І може я відьма, і може чаклунка, Сама ж бо не знаю, хто я, до пуття. Для мене ваш суд є найкращим дарунком, Бо тільки тоді відчуваю життя... Тоді я сміюся, тоді ж я і плачу. Тоді я шепочу, тоді ж і кричу. Я вам ще за суд цей так добре віддячу, Що вам уже буде і не до плачу... Мій любий, мій милий, Мій скривджений друже, Побудь тут, зі мною, бо, як на біду, Мені вже до цілого світу байдуже, Бо я і без нього, сама, пропаду...
2018-05-17 19:14:21
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Анонім
Дуже гарно 😍😍
Відповісти
2018-05-17 19:51:41
Подобається
Alice Fantomhife
Дякую за таку оцінку!)
Відповісти
2018-05-18 07:18:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1428
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1991