Забута любов
Я майже забула, я чесно вже майже забула, Тебе, наші дні і ті зустрічі поміж дощів. Любов моя, як корабель від причалу відбула, Вже не вернеться, так я думала собі... Вона ж вернулась гострим лезом І прямо в душу, так глибоко... Вона мукою стала легко, І не відходила, завжди збоку... Я її не віджену більше. Я не зможу, я просто слабша, Ніж тоді, коли був ти інший, І я також була інакша. Хай живе собі поряд зі мною, Я її не допущу знов близько. І ніколи не буду собою, Хай це буде і підло і низько.
2018-02-05 08:28:50
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2481
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2018