Марила, надіялась, жила..
Я тебе обожнюю, любила, Я тебе у серці берегла. Там лише тебе тоді носила, Марила, надіялась, жила. Ти, як перегар посеред ночі, Ти, як недопАлок у душі.. Я тебе щодня забути хочу, А ти.. до мене ходиш уві сні. Ти, як наркота, ламаєш тіло, Змушуєш його завжди тремтіть. Ти мій героїн, це зрозуміло. Як мені без тебе вільно жить? Ти вганяєш пазурі у душу.. І дереш, дереш все без жалю. Я ж тобі сказати таки мушу.. Я тебе, коханий, не люблю.
2019-01-04 21:46:20
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2794
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2381