Мій.. не мій..
Порожнеча поселилась у серці, І зжирає мене цей біль, Я бажала б собі уже смерті, Якби знала, що ти не мій. Я б себе загнала у рамки, І дивилась на твій портрет. Я б отак сиділа до ранку, Облазивши весь інтернет. Я не можу до тебе торкнутись, І відчути твій подих п'янкий. Як хотіла б я повернутись.. У той час, коли був ти мій. І хоч серце сповнене болю, Я погано не можу сказать, Ти один, кому я дозволю, Так повільно мене убивать. Я твій образ згадую ночами.. І плачу, закривши лице. Хай мій біль змиє дощами. Я хочу забути все. Я чекатиму ще, що почую, Твій тембр, що трішки низький, І що колись я знову відчую.. Твій подих, що трішки п'янкий..
2018-11-03 13:25:56
9
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3204
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13525