Я насилу відкрию лиш очі
Я насилу відкрию лиш очі Не промовлю я більше ні слова Та роби ти зі мною що хочеш! Тільки випусти потім на волю! Я прийму усі твої правила І з життям таким я змирилась Та скільки ще це триватиме? Щоб так без душі я досі жила?! Мені байдуже, що за сюжет Ти для мене тоді ще придумав Я лиш чекаю, коли настане день Щоб почути пояснення твої Бо нічого я й так не зуміла Прийняти в житті та зрозуміти Людей не так легко читати Коли серце твоє закрите.
2019-08-14 18:56:02
4
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1601
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4137