Дождь
(18+)
"Я устал", - дождём написано на моей старенькой из мрамора оградке. "Я ушёл", - последнее, что слышала жена. "Ты прости", - хотел бы я сказать, в последний раз, так сильно обнимая. Сам не смог... продолжить путь сказания измятого душой листка. *** Я помню в день, когда так сильно сердце жало тугой, Из неба капал дождь, рисуя новые узоры на окне. И я смотрел, забив мозги вполне несложным, может чуточку, недугом, На то, как падал человек унылый с крыши, на соседнем этаже. "Историю писать - не каждому достанет духа, Увидеть форзаца прелестный красочный узор", - Вещал мудрец и просветитель у забора. Текла вода с чела, не оминая рот. Уже и я стоял на крыши той причудливом каркасе, Закат порадовал последним радостным изломанным лучом. И я шагнул, как тот смелец, что тут вчера безмолвно падал, в массе Прибавив пару грамм, не выдержав напора дураков. *** И капли те плелись по мрамору, одна другую погоняя, А я лежал, смотря в небес раскрашенный пейзаж. И душу грела мысль, что всё теперь, окончилась судьба моя дурная. И жизнь последний, но не сложный, написала эпилог.
2021-12-21 04:48:49
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1878
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5522