Я ходила за ней почти месяц...
(18+)
Я ходила за ней почти месяц, И, встречаясь глазами, вздыхала. Разве можно ей быть такой серой? Ведь не срок ещё... Тоже запара... Я ходила за ней почти месяц, По пятам, миновав солнца свет, и Я заметила счастье в лице том Это было искусно, прелестно.... Я ходила за ней и вздыхала, Почему она вечно рыдает? Я узнала всё то, что скрывала Та особа в шкафу, то, что ранит. Я ходила и не понимала, Что такого случилось с девчёнкой? Мне сказали: "Она радость знала", - Оказалось, забыла, походу... И походы мои длились месяц Повстречавшись со мной на пороге Та девчушка сказала неспешно: "Вот и ты, моя милая, что же..." Она вмиг протянула мне руку, Я сказала, что ей ещё рано Вы бы видели в сердце том муку... Вы бы видели, как та страдала. Я продолжила быть её тенью Прибывая в немом ожиданьи Та миледи спокойна, как камень, Оказалось всё знала заранье Я ходила за ней почти месяц Слёзы капали там, где ходила Моя крошка, чего ж ты так медлишь? Если свет тебе этот - могила? В один вечер она замечталась... Я впервые увидела свет тот. Те глаза, что когда-то сверкали Снова в те́ни меня разглядели. Я улыбкой её озарила, Та девчушка ответила тем же. Почему её радость заметна Лишь когда приближается тризна? В один день, обозначенный "важно", Я увидел в окне свет надежды... Оказалось, я ждала напрасно... Это была последняя встреча. Ту малышку схватили под руки Потянули к распятью на площадь. Все кричали: "Колдунья, воровка", - А она улыбалась всё больше "Что ж ты медлишь, дружище сердечный?", - По губам прочитала я спешно "Что? Меня ждёшь? Да не, что ты, сердце.... Разве может приход быть мой светлым?" И прибили ей руки гвоздями, Весь народ скандировал хором, Я звенела вперёд сапогами, А огонь охватил уже ноги. Та девчушка смотрела с надеждой И улыбка со рта не сходила. Я приблизилась и взглядом нежным Забрала жизнь, как та и хотела... Я ходила за ней почти месяц Её грусть и меня погубила. Этот месяц для ведьмы был вечным Для меня оказался он пылью...
2021-08-26 08:56:32
7
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Ametyst Li
Примерно это я сейчас чувствую, поэтому радостные отношения описывать не особо получается🙆
Відповісти
2021-08-26 09:01:09
1
Lina Sunset
@Ametyst Li эх, это глупо звучит, но.. надеюсь у тебя всё наладиться 🤧❤❤
Відповісти
2021-08-26 09:02:48
1
Ametyst Li
@Lina Sunset я тоже на это надеюсь... Спасибо💞✨
Відповісти
2021-08-26 09:03:24
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1024
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1583