Роздуми
Хіба ж я письменник? - Збентежено запитаєте ви. В прозі моїй мають бути люди, Коли там одні лиш чорти. Письменники пишуть про Силу, Перемогу добра над вічним злом. Я ж пишу, що бажаю, І в героїв моїх вічний облом. Творю я у старих жанрах, Які одиниці читають по суті. Теми чіпаю складні, І трагедії зазвичай сильно роздуті. На жаль не виходить у мене, Достойний уваги твір написати. Хто ж я тоді насправді І чому митцем себе важко назвати?
2022-10-29 07:59:24
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Скітер
про себе 🙂 самоіронія то наше все 😀
Відповісти
2022-11-01 22:09:09
Подобається
Лео Лея
Чудовий вірш! 👍 Це, напевно, описані душевні тривоги, які хвилюють багатьох авторів. Не всіх, але багатьох)
Відповісти
2022-11-10 21:37:47
1
Тигриця
Вірш мені сподобався. Нагадує мені мої особисті роздуми)
Відповісти
2023-02-07 14:48:43
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2449
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2600