Роздуми
Скітер
Хіба ж я письменник? - Збентежено запитаєте ви. В прозі моїй мають бути люди, Коли там одні лиш чорти. Письменники пишуть про Силу, Перемогу добра над вічним злом. Я ж пишу, що бажаю, І в героїв моїх вічний облом. Творю я у старих жанрах, Які одиниці читають по суті. Теми чіпаю складні, І трагедії зазвичай сильно роздуті. На жаль не виходить у мене, Достойний уваги твір написати. Хто ж я тоді насправді І чому митцем себе важко назвати?
2022-10-29 07:59:24
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Скітер
про себе 🙂 самоіронія то наше все 😀
Відповісти
2022-11-01 22:09:09
Подобається
Лео Лея
Чудовий вірш! 👍 Це, напевно, описані душевні тривоги, які хвилюють багатьох авторів. Не всіх, але багатьох)
Відповісти
2022-11-10 21:37:47
1
Тигриця
Вірш мені сподобався. Нагадує мені мої особисті роздуми)
Відповісти
2023-02-07 14:48:43
1
Інші вірші поета
Відведи мене додому Шопозомбік Пародія Список запитань
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5909
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9359