Пародія
Прочитав я нещодавно умні речі, Серце кров'ю облилось. Не розумію: чи поет то, чи філософ, Чи зовсім безнадійний хтось. Написав вірша отого, Де алегорії заховані в рядки. Де від надмірно трагічного й сумного, Вигоряють книжні сторінки. По життю ти йдеш, Низько голову спустивши. Може, краще думать треба, Про веселе, щоб раптом не зітлів ти? Драми й так нам вистачає, Й трагедії ці нескінченні за вікном... Тіло теж свій ліміт має, Душа не заспіває, якщо різать її склом.
2022-10-12 06:51:54
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Скітер
дякую 😀
Відповісти
2022-10-12 13:51:03
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2439
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2696