Пародія
Скітер
Прочитав я нещодавно умні речі, Серце кров'ю облилось. Не розумію: чи поет то, чи філософ, Чи зовсім безнадійний хтось. Написав вірша отого, Де алегорії заховані в рядки. Де від надмірно трагічного й сумного, Вигоряють книжні сторінки. По життю ти йдеш, Низько голову спустивши. Може, краще думать треба, Про веселе, щоб раптом не зітлів ти? Драми й так нам вистачає, Й трагедії ці нескінченні за вікном... Тіло теж свій ліміт має, Душа не заспіває, якщо різать її склом.
2022-10-12 06:51:54
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Скітер
дякую 😀
Відповісти
2022-10-12 13:51:03
1
Інші вірші поета
Список запитань Роздуми Шопозомбік Відведи мене додому
Інші поети
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1298
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1762