PRO
Емі Скітер
@Amy_Skeeter
🇺🇦
Вірші
Роздуми
Хіба ж я письменник? - Збентежено запитаєте ви. В прозі моїй мають бути люди, Коли там одні лиш чорти. Письменники пишуть про Силу, Перемогу добра над вічним злом. Я ж пишу, що бажаю, І в героїв моїх вічний облом. Творю я у старих жанрах, Які одиниці читають по суті. Теми чіпаю складні, І трагедії зазвичай сильно роздуті. Нажаль не виходить у мене, Достойний уваги твір написати. Хто ж я тоді насправді І чому митцем себе важко назвати?
10
5
145
Пародія
Прочитав я нещодавно умні речі, Серце кров'ю облилось. Не розумію: чи поет то, чи філософ, Чи зовсім безнадійний хтось. Написав вірша отого, Де алегорії заховані в рядки. Де від надмірно трагічного й сумного, Вигоряють книжні сторінки. По життю ти йдеш, Низько голову спустивши. Може, краще думать треба, Про веселе, щоб раптом не зітлів ти? Драми й так нам вистачає, Й трагедії ці нескінченні за вікном... Тіло теж свій ліміт має, Душа не заспіває, якщо різать її склом.
10
4
255
Шопозомбік
Часом сняться мені дивні сни, Де я все і всьо купую. Нові лапті, штані, килими, А що грошей нема, то і не турбує. Щодня беру щось собі нове, Намисто, часики чи сумку від Луї Вітон. В Віки Бекхем плаття чарівне, І дарма, що вигляд в ньому маю як бідон. Наберуся я кредитів в усяких Мані вео. Начхати, що нічим віддавать. Куплю авто та зареєструю його в МРЕВо. Та буду по дорогах день і ніч гасать. Люблю й побігать, й пішки походить, Тому кросівки заказать нагально. Здоровий глузд фальцетом вже пищить, Новенький спортивний костюм - теж актуально. О Боже, цьому ні кінця, ні краю! Що ж залишається робить? Про нову шляпу все давно мічтаю... А в думках — купить, купить, купить... Іноді закрадається дурна мисля, Що може досить купувати? На кредитках мінус, клята чорна полоса... А борги вже вище хати. Та що це я таке говорю? Нещодавно в планах були нові двері. Інтерьер обов'язково обновлю, До лампочки оті фінансові потєрі.
11
3
174
Анотація
Для чого анотація у творі? Щоби ми бігом дізнались зміст. Щоб в поїзді, маршрутці чи на морі, Автор зразу ж показав нам хист. Бо читач буває різний, Заклопотаний й не дуже. Хоче щоб герой був грізний. Хоче екшену й напруги. Хоче зберегти свій час. Дізнатись швидко чи читати. Хто герой, горить чи згас. З опису стає картину малювати. Автор теж не зволікає. Пише, пише й піт стирає. День і ніч, не спить, моргає. Сон горнятком кави проганяє. Анотацію він все складає. Армію фанатів впевнено збирає. І нових читачів все привертає. Бо змістовну анотацію він має.
13
6
147
Список запитань
Чи був ти колись біля моря? Слухав його ніжний спів. Чи вражала тебе його сила й воля. Чи вбачав в штормі його гнів? Чи був ти птахом білокрилим? Взлітав хоч раз ти в небо голубе? Чи був деревом трухлявим і похилим? Чи був ти каменем? Й всі спотикались об тебе. Чи жив ти так, як живуть інші люди? Ходив у магазин і брав один батон. Чи оглядався, коли здалося, що всюди Темнота міняє фон? Чи був ти кораблем великим? Що взяв курс у незвідані світи. Чи був ти звіром диким, Якому повертатись вже нема куди?.. Хто насправді я така, і хто є ти? Ти... нічого сам про це не знаєш. Залишилось всього пів шляху пройти. А ти все, дороги обираючи, блукаєш...
10
3
190
Відведи мене додому
Чуєш? Відведи мене додому, Коли не твоїм шляхом я піду. Коли дорога врешті надоїсть живому, Коли життя навіює жаху. Відведи мене додому, У тихе місце, де ріки не течуть. З плеч змахни рукою тяжку втому. Думки зітри, що голосом твоїм гудуть. Зітри й мене, як ти стирав з землі мільйони. Колись зсипав каміння у рови. Відкачував з легень повíтря галони. І казав, тобі не довго ще, терпи. Скоріш веди мене додому. Де засну я сном, яким ти досі спав. Розкажи історію нікому невідому, Про те, хто ти, та чому сонце в нас украв.
15
4
210