Вірші
Роздуми
Хіба ж я письменник? -
Збентежено запитаєте ви.
В прозі моїй мають бути люди,
Коли там одні лиш чорти.
Письменники пишуть про Силу,
Перемогу добра над вічним злом.
Я ж пишу, що бажаю,
І в героїв моїх вічний облом.
Творю я у старих жанрах,
Які одиниці читають по суті.
Теми чіпаю складні,
І трагедії зазвичай сильно роздуті.
На жаль не виходить у мене,
Достойний уваги твір написати.
Хто ж я тоді насправді
І чому митцем себе важко назвати?
15
3
344
Пародія
Прочитав я нещодавно умні речі,
Серце кров'ю облилось.
Не розумію: чи поет то, чи філософ,
Чи зовсім безнадійний хтось.
Написав вірша отого,
Де алегорії заховані в рядки.
Де від надмірно трагічного й сумного,
Вигоряють книжні сторінки.
По життю ти йдеш,
Низько голову спустивши.
Може, краще думать треба,
Про веселе, щоб раптом не зітлів ти?
Драми й так нам вистачає,
Й трагедії ці нескінченні за вікном...
Тіло теж свій ліміт має,
Душа не заспіває, якщо різать її склом.
12
1
433
Шопозомбік
Часом сняться мені дивні сни,
Де я все і всьо купую.
Нові лапті, штані, килими,
А що грошей нема, то і не турбує.
Щодня беру щось собі нове,
Намисто, часики чи сумку від Луї Вітон.
В Віки Бекхем плаття чарівне,
І дарма, що вигляд в ньому маю як бідон.
Наберуся я кредитів в усяких Мані вео.
Начхати, що нічим віддавать.
Куплю авто та зареєструю його в МРЕВо.
Та буду по дорогах день і ніч гасать.
Люблю й побігать, й пішки походить,
Тому кросівки заказать нагально.
Здоровий глузд фальцетом вже пищить,
Новенький спортивний костюм - теж актуально.
О Боже, цьому ні кінця, ні краю!
Що ж залишається робить?
Про нову шляпу все давно мічтаю...
А в думках — купить, купить, купить...
Іноді закрадається дурна мисля,
Що може досить купувати?
На кредитках мінус, клята чорна полоса...
А борги вже вище хати.
Та що це я таке говорю?
Нещодавно в планах були нові двері.
Інтерьер обов'язково обновлю,
До лампочки оті фінансові потєрі.
10
1
363
Анотація
Для чого анотація у творі?
Щоби ми бігом дізнались зміст.
Щоб в поїзді, маршрутці чи на морі,
Автор зразу ж показав нам хист.
Бо читач буває різний,
Заклопотаний й не дуже.
Хоче щоб герой був грізний.
Хоче екшену й напруги.
Хоче зберегти свій час.
Дізнатись швидко чи читати.
Хто герой, горить чи згас.
З опису стає картину малювати.
Автор теж не зволікає.
Пише, пише й піт стирає.
День і ніч, не спить, моргає.
Сон горнятком кави проганяє.
Анотацію він все складає.
Армію фанатів впевнено збирає.
І нових читачів все привертає.
Бо змістовну анотацію він має.
12
5
284
Список запитань
Чи був ти колись біля моря?
Слухав його ніжний спів.
Чи вражала тебе його сила й воля.
Чи вбачав в штормі його гнів?
Чи був ти птахом білокрилим?
Взлітав хоч раз ти в небо голубе?
Чи був деревом трухлявим і похилим?
Чи був ти каменем? Й всі спотикались об тебе.
Чи жив ти так, як живуть інші люди?
Ходив у магазин і брав один батон.
Чи оглядався, коли здалося, що всюди
Темнота міняє фон?
Чи був ти кораблем великим?
Що взяв курс у незвідані світи.
Чи був ти звіром диким,
Якому повертатись вже нема куди?..
Хто насправді я така, і хто є ти?
Ти... нічого сам про це не знаєш.
Залишилось всього пів шляху пройти.
А ти все, дороги обираючи, блукаєш...
10
2
322
Відведи мене додому
Чуєш? Відведи мене додому,
Коли не твоїм шляхом я піду.
Коли дорога врешті надоїсть живому,
Коли життя навіює жаху.
Відведи мене додому,
У тихе місце, де ріки не течуть.
З плеч змахни рукою тяжку втому.
Думки зітри, що голосом твоїм гудуть.
Зітри й мене, як ти стирав з землі мільйони.
Колись зсипав каміння у рови.
Відкачував з легень повíтря галони.
І казав, тобі не довго ще, терпи.
Скоріш веди мене додому.
Де засну я сном, яким ти досі спав.
Розкажи історію нікому невідому,
Про те, хто ти, та чому сонце в нас украв.
12
1
339
