Жива
Ти завжди бачиш сенс у людях? Ти завжди бачиш сенс в словах? Правда є, вони тільки блудять Самого ж тебе , в твоїх же думках Я долоню свою гарячу Прикладу до замерзлих стін У них більше я сенсу бачу , Істини більше , вагомих причин . Я у жмені стисну невинну Чорну землю , що Бог створив . І не чутиму в ту хвилину Ваші крики, ниття і гнів . Від вітрів що у полі стадом Виють наче голодний звір , Візьму ліпшу собі пораду , Ніж від ваших слизьких манір . Моє серце належить живому , Там , де спокій знайде душа . Я там не відчуваю втому . Відчуваю , що я - жива . Це для мене цілющі ліки І розумні мені слова. Ця природа в мені навіки , Лиш для мене оті дива.
2020-11-15 13:25:29
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Агнелия Ива
Красиво💓
Відповісти
2020-11-22 22:39:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2625
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1973