Бережіть планету!
Ангеліна Пилипенко
Ми щодня сумну бачим історію, Як нещадно, безжалісно, грубо, Сміттєзвалищами території Роблять наші наївнії люди. Хтось обгортку на вулиці кине – Це насправді іще пів біди – А від кого в вогні ліси гинуть, У пурпурі палають сади? Хтось у річку зливає токсини, Нафту тонами може залить, І грайливі, стрімкі хвилі сині, Обернуться на чорні за мить. Хто пустив всі в районі дерева На й без того численний папір? Чим галявинка стала місцева? Схаменіться! Не знаєте ж мір! Певне, нас покарала природа За нехлюйство у флорі своїй. І тепер за ці тижні народу Слід зробити обдумок твердий. Нам дала ця прекрасна планета Всі потрібні умови життя. Ви не ставте ж на неї тенета, Не звергніть ви її в небуття!
2020-04-29 18:32:16
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
не знала, дякую) Звикла старим користуватися)
Відповісти
2020-12-30 19:20:43
Подобається
Інші вірші поета
Любій матусі Біль Не хайп Моська
Інші поети
Trui
@trui
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14163
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3710