Біль
Ангеліна Пилипенко
Мені ще так ніколи не боліло, Та вже, напевне, й вік не одболить. Я зломлена, замучена й безсила Від пережитих смерчів і жахіть. Давно вже сонце поховали ґрати, Душа моя подібна до пустель. Усе, що маю - впасти і вмирати Посеред гострих, неприступних скель. Тож поясни: чому ти зла, людино? Думки мої шматує знов гроза. Невже знайшлись підступні ті причини, Аби щокою падала сльоза? Мені би стати невагомим пилом - Не мати ні страждань, ні почуттів. Але вже вкотре відростають крила, І ллється той потік бадьорих слів...
2021-07-15 20:11:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
дякую🤗 та знаю, але просто іноді виникає таке спонтанне бажання лягти і померти.... але потім згадую, що все ж життя продовжується)
Відповісти
2021-07-16 10:50:42
Подобається
Інші вірші поета
Моїй кімнаті Сповідь Пам'яті школярки Душі вогонь
Інші поети
lonelykid
@lonelykid
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2249
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6194