Біль

Ангеліна Пилипенко

Мені ще так ніколи не боліло, Та вже, напевне, й вік не одболить. Я зломлена, замучена й безсила Від пережитих смерчів і жахіть. Давно вже сонце поховали ґрати, Душа моя подібна до пустель. Усе, що маю - впасти і вмирати Посеред гострих, неприступних скель. Тож поясни: чому ти зла, людино? Думки мої шматує знов гроза. Невже знайшлись підступні ті причини, Аби щокою падала сльоза? Мені би стати невагомим пилом - Не мати ні страждань, ні почуттів. Але вже вкотре відростають крила, І ллється той потік бадьорих слів...

2021-07-15 20:11:51

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ангеліна Пилипенко

дякую🤗 та знаю, але просто іноді виникає таке спонтанне бажання лягти і померти.... але потім згадую, що все ж життя продовжується)

Відповісти

2021-07-16 10:50:42

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1930

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2261