Коли слова непотрібні
Негадано, мов пролісок весняний, В моє ти серце раптом увійдеш. Ніким донині ще не покохане, Воно зопалу випалить: "Авжеж!" Воно не знало справжньої любові, Воно давно не вірило в дива.. Аж очі враз побачило чудові, Й себе спитало: чи ж любов жива? На жаль, я не сягну її рукою, Свої думки уголос не скажу. В домівці, упокрита самотою, Черговий раз онлайню мережу... Що розіб'єш - не склеїш вже навіки, Ця істина, на жаль, не всім дана. Зронили б срібний водограй повіки, Щоб міжмістова рухнула стіна! Нехай відповісти ти не зумієш, Нехай ніколи не замкнеться круг, Але колись, надіюсь, зрозумієш - Ти просто мені більше, аніж друг!
2020-05-18 15:55:49
7
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2156
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3367