Найдорожчому коханню
. Була пора нещадних тих снігів, Що ними вся заметена столиця, Йшов п'ятий із грудневих білих днів, Зійшла зоря... Але мені не спиться. Я бачу пред собою буйний квіт Розкішної пурпурної троянди.. Уже давно смеркалося на світ, Йшли ген усі... а ми вдвох на веранді. Долоні теплі, карих сміх очей, Здавалося - ти тут, мій рідний,справжній! Та вже минуло задоста ночей, Але тебе немає... і назавжди. Лиш у руці та квітка майорить, В котрій кохання зломлені надії. Благословенна та коротка мить... Але розбились всі дівочі мрії...
2018-10-28 14:29:49
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6565