Про смерть

Ангеліна Пилипенко

. Життя - мов золота коротка нитка, Так жалібно серед невзгод бринить. Порватись вона може просто й швидко Й піде на це нікчемна чорна мить. Я часто думаю: чому несправедливо Всевишній долю одбирає в Нас? Хіба б не краще було вирости щасливо І добрим справам віддавать свій час? Не все ж так просто... всі кидають світ цей, Хтось половину відробив, хтось лише чверть, Хтось менше... Але все ж є найстрашнішим- Побачити в житті дитяти смерть. Скорбота чорна і нестерпне горе, Невже так рано - й вже потрібно йти? Батьківських сліз невиплакане море І біль, що небайдужим не знести. Зелене стебельце враз сірим й бляклим стане - То десь розбилось крихітне життя. Можливо, треба помочі давати Поки є час... і ще вороття?...

2018-10-28 14:27:51

Інші вірші поета

Не хайп Коли слова непотрібні Знаки зодіаку Третій зайвий

Інші поети

Keiana Smith

@crazyreader99

Юлія

@loveislife

Єлизавета Новицька

@elizaveta_novitska

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8771

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1546