Про смерть
Ангеліна Пилипенко
. Життя - мов золота коротка нитка, Так жалібно серед невзгод бринить. Порватись вона може просто й швидко Й піде на це нікчемна чорна мить. Я часто думаю: чому несправедливо Всевишній долю одбирає в Нас? Хіба б не краще було вирости щасливо І добрим справам віддавать свій час? Не все ж так просто... всі кидають світ цей, Хтось половину відробив, хтось лише чверть, Хтось менше... Але все ж є найстрашнішим- Побачити в житті дитяти смерть. Скорбота чорна і нестерпне горе, Невже так рано - й вже потрібно йти? Батьківських сліз невиплакане море І біль, що небайдужим не знести. Зелене стебельце враз сірим й бляклим стане - То десь розбилось крихітне життя. Можливо, треба помочі давати Поки є час... і ще вороття?...
2018-10-28 14:27:51
1
0
Інші вірші поета
Освободітєлі Зрада Любій матусі Знаки зодіаку
Інші поети
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11842