Найцінніший скарб
Навколо озирнися ти, людино У зір чітку картину ти прийми: Усе, що маєш - це твоя країна, Яка з тобою буде в дні пітьми. Твоє багатство - милозвучна мова, Що річкою перлинною лилась, Поблиски стягу синьо-золотого, Все те, до чого ворогові - зась. Живеш собі і ніби й не згадаєш, Яким же коштом маєш це? За що? Та певне, на дні серця споминаєш (Та ж точно, маєш серце ти якщо) Тих самих, що пролили ріки крові За те, щоб був ти там, де зараз є. Щоб не згоріли дні твої чудові І не злетіло в крах життя твоє. Борися, особистість, за свободу! Терниста буде стезя ця й крива, Та хочу донести я так народу, Безцінні, найкоштовніші слова: Незламна, суверенна і єдина - Хай збудеться одна з завітних мрій - Незмірний скарб, що зветься Україна - Й не буде духом сильних рівні їй!
2020-02-05 17:31:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4209
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5109