Найцінніший скарб
Навколо озирнися ти, людино У зір чітку картину ти прийми: Усе, що маєш - це твоя країна, Яка з тобою буде в дні пітьми. Твоє багатство - милозвучна мова, Що річкою перлинною лилась, Поблиски стягу синьо-золотого, Все те, до чого ворогові - зась. Живеш собі і ніби й не згадаєш, Яким же коштом маєш це? За що? Та певне, на дні серця споминаєш (Та ж точно, маєш серце ти якщо) Тих самих, що пролили ріки крові За те, щоб був ти там, де зараз є. Щоб не згоріли дні твої чудові І не злетіло в крах життя твоє. Борися, особистість, за свободу! Терниста буде стезя ця й крива, Та хочу донести я так народу, Безцінні, найкоштовніші слова: Незламна, суверенна і єдина - Хай збудеться одна з завітних мрій - Незмірний скарб, що зветься Україна - Й не буде духом сильних рівні їй!
2020-02-05 17:31:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899