Дивний сон

Ангеліна Пилипенко

Ти хто? Я зовсім-бо тебе не знаю... А ти з'явився, мов нізвідкіля. Небесний янгол, посланий із раю... І вже з-під ніг тікає знов земля. Ти - з мрій химерне зіткане видіння, Ти - грішне божевілля моїх снів. У темнім царстві ти моє проміння... З'явився враз і скоро знов здимів. Мене ти кличеш, вабиш за собою, Прийду до тебе, наче літній бриз. Твоєю стану радістю й журбою, Я обернусь серпанком сміху й сліз.

2021-05-25 11:17:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ангеліна Пилипенко

дякую, мені приємно знати, що моя творчість справляє приємне враження😊 І ще, оскільки я так розумію, що ми однолітки, може, перейдемо на "ти"?

Відповісти

2021-05-31 17:22:54

Подобається

Інші вірші поета

Правила дорожньої безпеки Золота Трійця( Поттеріана) Рудокоса дівчина Творці

Інші поети

安德烈

@aandrew

Red

@R_e_d_

Zinzee Noel

@undiscoveredflower

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3340

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2182