Дивний сон

Ангеліна Пилипенко

Ти хто? Я зовсім-бо тебе не знаю... А ти з'явився, мов нізвідкіля. Небесний янгол, посланий із раю... І вже з-під ніг тікає знов земля. Ти - з мрій химерне зіткане видіння, Ти - грішне божевілля моїх снів. У темнім царстві ти моє проміння... З'явився враз і скоро знов здимів. Мене ти кличеш, вабиш за собою, Прийду до тебе, наче літній бриз. Твоєю стану радістю й журбою, Я обернусь серпанком сміху й сліз.

2021-05-25 11:17:35

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ангеліна Пилипенко

дякую, мені приємно знати, що моя творчість справляє приємне враження😊 І ще, оскільки я так розумію, що ми однолітки, може, перейдемо на "ти"?

Відповісти

2021-05-31 17:22:54

Подобається

Інші вірші поета

Душі вогонь Про смерть Співачка Не ікона

Інші поети

Lucy

@kayla_deyvis

White_Fox_

@White_Fox_

bubosik

@bubosik

Схожі вірші

Всі

Крапка

Ай

Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.

3103

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1764