Нові тренди
Ангеліна Пилипенко
Тоді мені було лише дванадцять, Я й уявити навіть не могла; Не всі, на жаль, уміють посміхатись, Бо в людях ще живуть токсини зла. Сьогодні в моді заздрість і примхливість, Жорстокість, підлість, прагнення до зрад; Коли вже так, то, мабуть, не судилось, Мені очолить модниць хіт-парад. Повільно з серця витягну уламок, Комета болю душу обпече, Намріяний з повітря синій замок Проллється діамантовим дощем...
2021-03-31 08:09:59
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
а хто сказав, що я піддаюся? Я завжди поза модою) Але все-таки прикро, що такі люди трапляються в моєму житті(
Відповісти
2021-03-31 17:11:25
Подобається
Інші вірші поета
Гіркії сльози Душевне одкровення Стежка Випускний
Інші поети
Siriin
@Siriin
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9475
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11974