Апроксимація буття
Joseph Slowly
Душевний спокій прагне каяття Священного, перед самим собою, Не марячи на шиї більш лозою, Згадавши про незгоди всі буття. Він упивається в щирості життя, Віднявши гордість - панівну ту силу, Що так і хоче затягти в могилу Нікчему, що звав себе як "нижчий я".
2023-01-18 20:20:50
3
0
Інші вірші поета
Янгольські крила Подруга Життя прекрасне Звичка
Інші поети
Леся
@lesia62
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1422
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11831