Безсмертні

Joseph Slowly

Звичайний ранок, сон звичайний, Звичайний дім, звичайна мережа. Усіх поглинув сум звичайний, Ця вічна нескінченная нудьга. Ми всі є в'язнями бездонної печалі, Що є жорстоким нашим глядачем. Вона зібрала до купи всі деталі І темрява змінилась відчаєм. Немає світла більше в світі, Дійшли до цього ми самі... Колір яскравий в самоцвіті Змінивсь і втратив свою міць. Безмежний сум, печаль безмежна, Безмежний відчай, безмежная нудьга. Усіх згубила доля ця безмежна, Звичайний вчинок не сповнений добра. Ви постривайте, але ж надія Дарує світло, сповнює тепла. Не може перетворитись ця подія В трагедію, складену з суму та зла. Ще є можливість все змінити, Прокласти шлях до майбуття, Нудьгу та відчай замінити На душу сповнену життям. Чудесний ранок, день чудесний, Чудесний дім, чудесна мить. Ти теж будеш завжди чудесним, Як зхочеш все в собі змінить.

2018-10-28 08:51:58

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Joseph Slowly

Можеш написати будь ласка які, я щось не можу зрозуміти😅

Відповісти

2018-10-28 08:57:08

Подобається

Joseph Slowly

Це я так і задумав(і це ж здається називають не паразитами а якось типу повторів)

Відповісти

2018-10-28 09:01:30

Подобається

Joseph Slowly

А, щось слово забув 😅 Дякую))

Відповісти

2018-10-28 09:04:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11409

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4841