Подруга
Joseph Slowly
Існує здавна, кісток холодних її дотик Пронизує живе все до кінця. Ніхто не знає, де буде його останній подих, Чи то в музеї, чи то у квіткаря. Можливо в день святковий відбудеться ця зустріч, Можливо в старості, коли настане час. А може це лиш плід чиєйсь уяви, Звичайний сон, що бачив кожен з нас. Ті воїни, що десь там помирають, Що їхня доля переходить з уст в уста, Вони про допомогу Бога просять: "Спаси ти, Боже, не втікай! Врятуй ти жінку і дітей моїх, Нехай вони поїдуть в кращий край! Як смерть кістлява вздожене і їх , То в пеклі жити - це мій рай!" Та він не чує тих молитов, Байдужий він до цих людей, А смерть кістлява знає міру Прийде по жінку і по дітей...
2018-10-09 17:45:34
6
0
Інші вірші поета
DS I. Звичка Кузня душі Життя прекрасне
Інші поети
Ада
@Ada_SenGermen
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9554
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3216