Кузня душі

Joseph Slowly

Душа моя вже згасла у вогні, У кузні лавових відтінків пекла, Сварог забрав її і кинув у потік Й залишив вибір: жити чи померти. Метал зміцніє чи розм'якне вкрай? Залишить форму чи розвалиться на місці? Це буде меч, що ковалю від серця відривай? Чи знову будуть ті сумні нестерпні вісті? Я згину в битві як чесноти воїн? Пристрелю біль і жах з своєї зброї І з гідністю з життя зможу піти? Чи впаду перед жалем за собою? Програю не заправивши набою, Не зможу сенс життя свого знайти...

2023-01-18 21:12:54

Інші вірші поета

Янгольські крила Спостерігач Кінець та початок Шепіт морів

Інші поети

Maya Fares

@May_a00

David Laurent

@ledavdebvs

Nanni

@Nanni

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1709

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4664