Боротись

Анна Кроу

Не змиється кров, Не зникнуть і шрами, Поки ще сяють Крила Майдану. Ми будемо битись. Ми будемо жити. І хай ангел у небі Буде з нами летіли. Не зникне сила, Не зникне жагá, Поки ворог на волі, Гуляє зрання́. Жорстокі обличчя. Згрубілі серця. За Україну-неньку Боротись будем до кінця.

2018-11-29 18:29:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сніданок з Едемом

Хлопаю стоя

Відповісти

2018-12-05 13:00:18

Подобається

Елена Мащенко

Умница! Замечательно!

Відповісти

2019-01-21 15:00:28

Інші вірші поета

Ти явилася мені вві сні Мрія Мало Що ви накоїли, люди?

Інші поети

Ella Verrremi

@verrremi

Pavlik Panko

@Pavlo_Panko

J. Allman

@jj_allman

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12747

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5121