Вірші
Ти явилася мені вві сні
Ти явилася мені вві сні,
Холодним маревом нічним ти стала,
Та дивилася я в очі ті твої ясні,
Усе «чому?» я себе питала.
Чому прийшла, чому розбурхала ти душу?
Жорстоко зловила очима цвіту бірюзи,
Чому в дім мій крижану пустила стужу,
А серце оточила вІттям колючої лози?
Чому вірвалася, немов ненастя,
Зламала все, що тут створено було,
Дала мені примарне чуття щастя
І знищила усе, що тут жило й цвіло?
Чому тихо так торкнулася рукою,
Шелеснули слова, мов сторінки.
Чому сльози котяться рікою,
А душу роздирають колючкИ?
Ти явилася мені вві сні,
Холодним маревом нічним ти стала,
Змахом фарби на вікні,
Ти червоне серце малювала.
Перевод Юлии Богуты
(Спасибо за него, Юль)
"Ты пришла ко мне во сне"
Ты пришла ко мне во сне,
Ты стала холодным ночным миражом.
Я смотрела твои ясные глаза
И всё спрашивала у себя «Почему?».
Почему пришла, почему взбудоражила ты душу?
Жестоко поймала глазами цвета бирюзы,
Почему в дом мой ледяную пустила стужу,
А сердце окружила ветвями колкой лозы?
Почему ворвалася, словно беда,
Сломала все, что здесь создано было,
Дала мне призрачное чувство счастья
И уничтожила все, что здесь жило и цвело?
Почему тихо так коснулась рукой?
Шелохнулись слова, как страницы.
Почему слезы катятся рекой,
А душу раздирают колючки?
Ты пришла ко мне во сне,
Ты стала холодным ночным миражом.
Взмахом краски на окне,
Ты красное сердце рисовала.
8
8
530
Твої очі OLD
Мені так подобаються твої очі,
Мов два озерця сині,
Вони зорями сяють проти ночі
І їм не страшні ніякі зміни.
Вони дарують про щастя мрію,
Тримають усіх на плаву,
А як боляче стане - подарують надію,
І зловлять десь на лету.
Мені так подобаються твої очі,
Мов два озерця сині,
Вони мені зорями сяють проти ночі
Завжди тихі, беззмінні.
7
1
531
Що ви накоїли, люди?
Тут сонця нема, тут сонця не буде,
Тут навіки настала матінка-ніч,
Куди біжите, куди тікаєте, люди?
Всюди почнеться кривавая січ.
Так поглянь же, соко́ле, озирнися навколо,
Як тихо тут стало серед всіх міст...
Як з криком померли, як зникнули люди,
Навіки лишивши сотні обжитих домів.
Диви-но, як вітер шугає крізь хати,
Крізь вибиті двері, крізь лунки мостів,
Не плачуть вже діти, не плачуть вже мати,
Лиш дощик стікає сотнею сліз.
Що ж наробили, що скоїли, люди?
Захлинулись у чорній воєнній пітьмі.
Ви зруйнували свій світ, що повен облуди,
Ви створили новий.. але ж де ви самі?
10
1
655
Війна
Війна- страшнеє слово,
Страшнішого нема.
Нема страшніше бомби,
Що будинки відправляє в небеса.
Війна- страшнеє горе,
Страшнішого нема,
Нема страшніше сліз,
Що їх ллє мати стара.
Війна-страшная подія
Страшнішої нема.
Нема страшніше неї.
Війна, нащо ти прийшла?
9
0
496
Мрія
Мені хочеться потрапити у світ,
Де небо темне, а тіні білі,
Де крук із соколом літатиме у небі,
А похибка цілуватиме надію.
Мені хочеться потрапити у світ,
Де біль солодка, як примарні сльози,
Де емоції, навіки зайві, як та мрія,
А мрія - п'яте колесо до воза.
Мені так хочеться потрапити у світ,
Де ти не ти, де колір втратив барву,
Де сонце - чорний обелиск,
А я-зайва пішка у фіналі.
11
0
523
Мало
Так мало попелу лишилося у серці,
Так мало крові пролито в полотно,
Так мало крику виплакано в стіни,
Так мало сліз упало на вікно...
Як же мало зосталося у клітці,
Як же мало було від тих птахів!
Як же мало мовчать всі шрами,
Як же мало знайшлося нам шляхів...
Наскільки мало знайшли від мого тіла,
Наскільки мало у моря спільних берегів,
Наскільки мало для пожежі треба,
Наскільки мало спалах мій горів...
11
0
564
Ми будем боротися
Ми будем боротися.
За себе, за волю, за любов.
Ми не будемо здаватися.
Ні тоді, ні зараз, ні знов.
Ми будемо йти.
Не рахуючи кілометри.
Ми будемо жити.
Рахувати години і жити.
Нам буде боляче.
Нам буде страшно.
Усюди тут,
Серед вогню.
Нам буде холодно.
Нам буде жарко.
Серед снігу смертей.
Серед снарядів вогню.
Ми будемо боротися.
За себе. За волю. За любов.
Хай у небі гримлять літаки.
Хай виють двигуни знов.
Ми не здоланні.
Ми українці.
І серед океану війни,
За волю будем боротися знов.
6
0
534
Боротись
Не змиється кров,
Не зникнуть і шрами,
Поки ще сяють
Крила Майдану.
Ми будемо битись.
Ми будемо жити.
І хай ангел у небі
Буде з нами летіли.
Не зникне сила,
Не зникне жагá,
Поки ворог на волі,
Гуляє зрання́.
Жорстокі обличчя.
Згрубілі серця.
За Україну-неньку
Боротись будем до кінця.
6
2
539
Остання береза(OLD)
Он десь далеко,
Остання берізка майорить,
з колись великого лісу.
Остання береза
десь там майорить.
Плаче по мертвим
сестрам і братам,
Плаче по тим кого не вернуть...
Зараз зима,
І листя не втішить її,
І дівчата не зроблять
з сережок її
Прикраси свої весняні...
Он клен пав
під ударами вражих сокир,
А вона не могла зробити нічого,
Вона ж бо береза,
Що соком-кров'ю стікає,
Остання береза
З колись великого лісу...
І нема вже берези,
останньої берези
З колись великого лісу...
І більше ніколи вона
Не подарує дівчатам
Сережки свої
На прикраси їх весняні.
4
2
612
Вертаються далеко не всі (OLD)
Не вернусь я, мамо,
З війни.
Бо вертаються далеко не всі.
Одні- каліки, ветерани....
У інших душа- мов рана...
Та вертаються далеко не всі.
Зрозумій же ти це
І прийми.
4
0
530
Кру, куру, куру...(OLD)
Круки у небі кружляють,
Вічне своє ,,кру,, кричать.
,,Кру, куру, куру...,,
Срібні ллють сльози.
,,Кру, куру, куру...,,
Над мертвим лісом кружляють.
,,Кру, куру, куру...,,
У відчаї кричать.
,,Кру, куру, куру...,,
,, Щоб щастя не мали...
,,Кру, куру, куру...,,
Ті, хто ліс рубали.
,,Кру, куру, куру...,,
І ті, хто цей наказ давали...
,,Кру, куру, куру...,,
І всі, хто на дерево руку підняли..
,,Кру, куру, куру...,,
І у горі замовкають,
І геть відлітають,
І не чути їх вічне ,,кру,,...
3
1
589
Мій світ обернувся світлом В.К.
Мій світ обернувся світлом
І сонячно стало, як удень.
Але то було несправжне сонце:
Не було чути веселих пісень.
Мій світ обернувся світлом.
Холодним світлом
Померлих людей.
Світлом не співáнних пісень.
Світло полонило красою.
То була смерті мертва краса.
То був гриб небесний
І сили хвиля страшна.
Мене знесло, жбурнуло
В світла пітьму.
Мене збило, зім'яло,
У смерть життю.
Мій світ обернувся світлом.
Світлом, де згоріла я.
Питання одне:
Чого моя доля така страшна?
4
1
479
