Ненавиджу...
Анна Вишневська
А я ненавиджу себе Сьогодні, зараз і завжди Ненавиджу до болі в грудях Скажіть мені, коли у той світ відійти... Я ненавиджу свої руки! Свої груди, ноги, живіт І хай знову говорять люди "Вона страшна, як помийний кіт". І хай боляче ранять словами Навіть рідні і зовсім близькі Я не гляну, на себе не гляну Всі ці спогади, як каміння важкі. І від дзеркала знову частини Розлетілись по кімнаті моїй Я не хочу, нічого не хочу Заберіть залишок моїх днів. Я ненавиджу все у собі І до болю у горлі я буду кричати Я ж така як інші в цьому світі! Але як про це сказати....
2023-04-01 17:27:41
8
0
Інші вірші поета
Невпинно говірка... А може... А він знову ріже те серце словами... І хай твої долоні, мене не обіймають...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12432
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5841