Ненавиджу...

Анна Вишневська

А я ненавиджу себе Сьогодні, зараз і завжди Ненавиджу до болі в грудях Скажіть мені, коли у той світ відійти... Я ненавиджу свої руки! Свої груди, ноги, живіт І хай знову говорять люди "Вона страшна, як помийний кіт". І хай боляче ранять словами Навіть рідні і зовсім близькі Я не гляну, на себе не гляну Всі ці спогади, як каміння важкі. І від дзеркала знову частини Розлетілись по кімнаті моїй Я не хочу, нічого не хочу Заберіть залишок моїх днів. Я ненавиджу все у собі І до болю у горлі я буду кричати Я ж така як інші в цьому світі! Але як про це сказати....

2023-04-01 17:27:41

Інші вірші поета

Забираючи біль ... Без назви Ми разом чи ні і це має значення... А може...

Інші поети

Темрява

@Temnuy_voron

Sergei Germanchuk

@sergei_germanchuk

Nala

@anuton

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12433

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2376