Хто ти?
Сидиш у темряві і мариш і сни ти бачиш кольорові, де наче птах у небі ти ширяєш. І сонце світить, вітер віє, пташки співають, душа радіє. Та все це— не більше ніж міраж. Прокинься! Не усе так гладко. Не книги доброї ти персонаж, скоріше... блазень. І так уперто граєш ти цю роль, що вже й забув, ким був ти донедавна, що був ти сам собі король. Вставай! Розвій всю єресь пропаганди, бо лиш від тебе в світі все залежить, від всього, що ти робиш, від того думаєш ти, чи лиш повторяєш, чиїсь думки у тебе в голові, чи власні, момент життя ти ловиш, чи лиш його втрачаєш. Тож озирнись і скажи мені відверто, друже, що ти бачиш? Погоджуюсь— не дуже. Тобі вирішувать, як бути, та спершу, на це питання відповідь знайди І всьому світу розкажи, хто ти. ,,Я думав, що моє життя це трагедія, виявилося - комедія
2020-03-10 19:49:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8982
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1961