Хто ти?
Сидиш у темряві і мариш і сни ти бачиш кольорові, де наче птах у небі ти ширяєш. І сонце світить, вітер віє, пташки співають, душа радіє. Та все це— не більше ніж міраж. Прокинься! Не усе так гладко. Не книги доброї ти персонаж, скоріше... блазень. І так уперто граєш ти цю роль, що вже й забув, ким був ти донедавна, що був ти сам собі король. Вставай! Розвій всю єресь пропаганди, бо лиш від тебе в світі все залежить, від всього, що ти робиш, від того думаєш ти, чи лиш повторяєш, чиїсь думки у тебе в голові, чи власні, момент життя ти ловиш, чи лиш його втрачаєш. Тож озирнись і скажи мені відверто, друже, що ти бачиш? Погоджуюсь— не дуже. Тобі вирішувать, як бути, та спершу, на це питання відповідь знайди І всьому світу розкажи, хто ти. ,,Я думав, що моє життя це трагедія, виявилося - комедія
2020-03-10 19:49:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3851
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3734