Крила
Крила свої відростити, Після того як вони згнили. Не найприємніше діло в житті, Та все ж викарбуй це в голові. Ти все спаплюжив і загубив, Та пам'ятай - ти ненайгірший серед усіх. Крила твої це грунт під ногами. Немає його і ти вже з кінцями... Дурні ці ідеї про крила мої, Та все ж вони мають бути в житті. В моєму, твоєму та всіх від усіль. Ми всі білі діти в житті цім повір. Наші душі як сонце, яскраво співають, І мріють про боже займання сердець. Для цього й живемо, для цього й вмираєм, Заради кохання, заради згорання. Не важливо - сьогодні чи завтра, Ми загоримся і будем кохати. Кохати без тями людей і себе. Колись ми згорим у цьому займанні. Ми будем тліти та висихати. Попелом тихо білим зсипатись. Окропим його святими слізьми. Та відростим крила нові.
2023-04-19 13:42:18
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Георгій Мережин
Дуже сильний вірш...
Відповісти
2023-04-20 21:20:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2307
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1616