Руками
Руками холодними мацати простір Сміливо крокуючі прямо в пітьму Йду і вагаюсь наче на осліп Клаптики сонця з собою візьму Безстрашні зусилля, що волочать біду Осторонь, осторонь нехай обійдуть Тікай від нещасть, що за руки в безодню тебе приведуть
2023-08-03 21:24:10
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Йоганн Алієнте
все таки привели до біди...
Відповісти
2023-08-05 10:33:32
1
Йоганн Алієнте
цікава думка...
Відповісти
2023-08-05 10:36:11
1
Йоганн Алієнте
Відповісти
2023-11-05 21:38:41
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3213
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323