Вірші
Травневі дні
Травневі дні ще тільки у проекті
Й справа тут не тільки в місяцях,
Немов у затемненому ефекті
Проходиться мій погляд по місцях.
Ще трошки почекати, може, треба,
А може вже запізно щось чекать.
Не видно більше голубого неба,
Котре хотілося б лишень обматюкать.
Яскраві кольори вже ріжуть очі
Й сміх напружує чуттєвий слух,
Супутником щасливим стали ночі
Й крики надокучливих сипух.
0
0
54
Сповідь
Якщо будеш розбирати мене на шматочки -
Благаю, роби це повільно й боляче.
Щоб від крику розбилися лампочки,
Розкрамсай на ганчір'я смердяче.
Благаю, не жалій гострі й красиві леза -
Встроми мені їх кудись в печінку,
Щоб агонія пекельного болю жерла
Й плясало серце агонічну чечітку.
Виплесни на мене усі свої гнів та біль,
Я хочу зломатися під їхнім страшним напором.
Насип в кожну мою відкриту рану сіль,
Стань для мене жорстоким караючим богом.
1
0
64
Зорі
А зорі на небі - яскраві перлини,
Дивляться зверху, як купа очей.
Бачать верхівки й бачать глибини,
Навіть останки забутих мощей
Чи ти живий? Чи забутії мощі?
Що з себе є ти, ти щось чи ніщо?
Лиш брудне дзеркало - ті сірі очі,
Глядіти в них вже тепер за віщо.
Як ти живеш, що лишив за собою?
Це вже не важливо, коли ти помер.
Камінь могили вознісся горою
Над сірою гладдю брудних озер.
0
0
48
Може...
Може, завтра ніколи не прийде.
Може, трошки пожити без болі.
Встань ногою на скло побите,
Покажи свої думи голі.
Покури ще одну цибарку,
Гризи нігті із присмаком мила,
Розірви п'яним співом горлянку
Й долий ще пів склянки пива.
Жити тут й зараз не складно.
Складно - просто в цілому жити.
Йти кудись день за днем безладно
Й дорогущі дзибарки курити.
1
0
86
Примари
Це виглядає, як забуті сторінки з пильних альбомів
В які ти дивишся, коли не хочеш бачити дзеркало.
Краще підхопити букет під впливом сильних гармонів,
Ніж думати, що ж із цього все ж саме тобі належало
Залишати сліди можна багато на чому й чим.
Навіть на камені можна залишити щось на майбутнє.
Головне, щоб послання було максимально тупим,
Бо тільки тоді для людей воно є незабутнє.
Як ти знаєш, чи то час для сміху, чи може для сліз?
Яку інструкцію для цього читають у світ приходячи?
Може десь в голові є маленький болючий розріз
Й по ньому снують таргани, розуміння проводячи.
Очі бігають, пальці зводять судоми без болі.
Куди погляд направити - зовсім немає різниці.
Хапай, круши, відкушуй шматки від долі,
Ковтай великі шматки й вибльовуй дрібниці.
По руках тече кров, а може це просто вода із небес.
Вони так схожі цим часом, що вже навіть смішно.
Може це просто мутація й причина в несправній АЕС,
Але якщо ні - то це виглядає всеж зовсім не встішно.
А думки пливуть, залишають сліди на тих самих альбомах.
Альбомах, що все більше вже схожі на тебе.
Й сидиш ти на ліжку, в старих дирявих кальсонах,
Сподіваючись що те, що побачив, вже давно мертве.
1
0
98
