Примари

Azazel Lokison

Це виглядає, як забуті сторінки з пильних альбомів В які ти дивишся, коли не хочеш бачити дзеркало. Краще підхопити букет під впливом сильних гармонів, Ніж думати, що ж із цього все ж саме тобі належало Залишати сліди можна багато на чому й чим. Навіть на камені можна залишити щось на майбутнє. Головне, щоб послання було максимально тупим, Бо тільки тоді для людей воно є незабутнє. Як ти знаєш, чи то час для сміху, чи може для сліз? Яку інструкцію для цього читають у світ приходячи? Може десь в голові є маленький болючий розріз Й по ньому снують таргани, розуміння проводячи. Очі бігають, пальці зводять судоми без болі. Куди погляд направити - зовсім немає різниці. Хапай, круши, відкушуй шматки від долі, Ковтай великі шматки й вибльовуй дрібниці. По руках тече кров, а може це просто вода із небес. Вони так схожі цим часом, що вже навіть смішно. Може це просто мутація й причина в несправній АЕС, Але якщо ні - то це виглядає всеж зовсім не встішно. А думки пливуть, залишають сліди на тих самих альбомах. Альбомах, що все більше вже схожі на тебе. Й сидиш ти на ліжку, в старих дирявих кальсонах, Сподіваючись що те, що побачив, вже давно мертве.

2025-01-12 14:29:23

1

0

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1710

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15862