Примари

Azazel Lokison

Це виглядає, як забуті сторінки з пильних альбомів В які ти дивишся, коли не хочеш бачити дзеркало. Краще підхопити букет під впливом сильних гармонів, Ніж думати, що ж із цього все ж саме тобі належало Залишати сліди можна багато на чому й чим. Навіть на камені можна залишити щось на майбутнє. Головне, щоб послання було максимально тупим, Бо тільки тоді для людей воно є незабутнє. Як ти знаєш, чи то час для сміху, чи може для сліз? Яку інструкцію для цього читають у світ приходячи? Може десь в голові є маленький болючий розріз Й по ньому снують таргани, розуміння проводячи. Очі бігають, пальці зводять судоми без болі. Куди погляд направити - зовсім немає різниці. Хапай, круши, відкушуй шматки від долі, Ковтай великі шматки й вибльовуй дрібниці. По руках тече кров, а може це просто вода із небес. Вони так схожі цим часом, що вже навіть смішно. Може це просто мутація й причина в несправній АЕС, Але якщо ні - то це виглядає всеж зовсім не встішно. А думки пливуть, залишають сліди на тих самих альбомах. Альбомах, що все більше вже схожі на тебе. Й сидиш ти на ліжку, в старих дирявих кальсонах, Сподіваючись що те, що побачив, вже давно мертве.

2025-01-12 14:29:23

1

0

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2302

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1488