HV ЗVДHЬ0МY
(18+)
Спершу була задня парта, клей за гаражами, Спліфи і кропалі. Пацани на всьому чорному і сам ніби з Комптона. Природа, село, клей плюс самогонка. Найціліші шкари - це шльопанці, Найкращі дівки - це бляді. Гідра за маслозаводом, скоріше за тим, що від нього осталось. Триматись за гілки і дерева, Повзти пузом по піску і камінцям. Єбалом возити по гравію. Потім повз матір у похмільний сон. По обіді до бляді, ввечері на маслозавод з пацанами. Во це бля ахуєно, во це бля життя. Зараз на всьому новому, але всеодно ніби з Комптона. Ми не вибирали. Розтікся на задньому кріслі машини таксі. Таксист потонув в монологах з блядями. У задньому кармані п'ятка в мішечку. За вікном тліє місто, віконними вогнями. Витягаю таксиста у реальність, роздавимо разом п'ятку. Убиті, їдем під сотку. Вези мене, моя коліснице. Додому, щоб знову впасти додолу. І доповзти до знайомих дверей.
2020-08-23 09:56:12
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12031
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3120