Ожинове варення

Bad Trip

(18+)
В п'яному угарі, чорному й в'язкому, як ожинове варення, Я лежав на землі і дивився на небо. Чорний пейзаж розмив шурхіт мотору, крики і гульба. Два розмитих ядра всередині апарату, дві хапки, відлетіла голова. Дві хапки і знову володар пера. Дві хапки, кашлянув, не встав, назавжди вріс у диван, як бур'ян... Через діалоги, повні заторможених тирад, Поперхнувся телевізор, на екрані два політика, ведучі, гості... Різкий шум і все почорніло, стихло. Силуети замінило бліде ледь помітне лице, Два кратера без очей і посміхається беззубим ротом. Не помічаючи полеміку чужих голосів. Золотим, ніби гра райських арф, Він повільно промовив: Скільки ще потрібно бухла, щоб ти здох? Скільки ще потрібно трави, щоб ти здох? Скільки трупів потрібно, щоб торкнуло? Ти більше не юзаєш? Ти більше не п'єш? Ти більше брешеш? Його голос чіткий і дзвінкий, Долунає до вуха. Безмовними вустами повільно белькочу, як дитя. Старший підсуває апарат... Лице посміхається... Гірчинка на язиці поволі впадає на дно... Скільки ще потрібно бухла? Скільки ще потрібно трави? Скільки ще потрібно мене?

05.09.2020

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4800

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3731