У
Bad Trip
(18+)
Сльози ніхуя тобі не дали. Не закривай сумний їблет, І не ховайся в куток. Ми блядь ніхуя не миші, Всерівно колись здохнеш. Просто встань і візьми, що хочеш. Нахуя ти стогнеш!
2020-08-14 08:41:29
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Aleksandr Bilogura
Душевно )
Відповісти
2020-08-14 12:10:03
1
Aleksandr Bilogura
Насправді я не критикую ,видно , що у Ваших творах матюки не заради матюків , вони відіграють експресивну роль, зараз це рідкість ,як на мене
Відповісти
2020-08-14 12:12:50
1
Bad Trip
@Aleksandr Bilogura Більшість не може зрозуміти, як їх органічно вплести у твір, тому або ігнорують, або просто вставляють "тому що прикольно" і "нестандартно"
Відповісти
2020-08-14 15:18:21
1
Інші вірші поета
КККЛ Самсобібухлоішмаль КЯVСV Екстаз любові
Інші поети
Я
@follower_number_0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208