Сліди
Субстанція Ночі
Ти танцювала на піску, Сліди натхненно залишала. Була зі мною на зв'язку У сварці стомлено мовчала. І хоч тремтіли твої плечі Ти все вперед ішла покірно Не допускала ворожнечі, Любов у серці гріла вірно. Та плакали ті очі сині, Що вогником в душІ палали... Уже три роки - і до нині Ці почуття не відпускали. Щеміло щось у моїх грудях Стискало серце обручАми: Я розчарувався в людях, Досі не прийшов до тями. Не стер ще вітер ті сліди Що на піску ти залишала Іди вперед, відважно йди, Не на мене ти чекала...
2018-03-14 18:24:05
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Діана Панчук
Змістовний вірш, збережена логічність і послідовність сюжету. Дуже гарний, загалом)
Відповісти
2018-03-14 18:53:15
1
Інші вірші поета
Сила слова Те, що звем любов'ю Ворог людства Під дощем перламутрових мрій
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4519
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5532