Завмерти
Субстанція Ночі
Кричу в світ за секунду до вибуху Завмираючи з остраху. Сковано. Відбілю все навколо Досліпа Що нечисто і що приховано. Тремтячи від напруги, тишина Розростається вгору шпилями Не твоя, не моя Вишина. Не відміряти відстань милями. Не злічити її кілометрами, Час - та мить, що між вдихом, видихом Занотовую титри Зплетами Розтечусь по асвальті. Хвилями Щойно серце квапливо завмира - Ти без шансу, більше не стерти. Тільки поруч луна тихий зов "Пора!" З своїм серцем разом завмерти.
2019-03-28 22:55:05
7
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Субстанція Ночі
@Ніколас Велес де ж ти їх тримати будеш?)
Відповісти
2019-03-28 22:59:18
Подобається
Ніколас Велес
@Субстанція Ночі а в вітальні.
Відповісти
2019-03-28 23:02:05
1
Валерія Долінос
Шикарно💎
Відповісти
2019-07-03 10:00:07
Подобається
Інші вірші поета
Я ж тобі допомогти хотів Міраж Між бетонних стін Любити ти просто не вмів
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Trui
@trui
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1152
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1842