Стоїть човен
Стоїть човен, лихом пробитий, І вода крізь діру затікає. В грізних бурях та штормах побитий, Допомоги від когось чекає. Все стоїть, а ніхто не приходить, Він повільно один потопає. Вже он сонце укотре заходить, І у темряві човен сховає. Вже он місяць на небі з'явився, І води по коліна набрало. Човен важко набік похилився, Йому з часом краще не стало. Йому з часом все важче і важче, Та чи він це колись зрозуміє? Чи захоче змінитись накраще? Чи речей хід порушить посміє? Стоїть човен, на щось все чекає. Чи на когось, а хто його зна? Тільки час невблаганно збігає, А вода стрімко тягне до дна...
2018-03-07 19:53:29
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Егор Таранин
Дуже гарно і атмосферно)))
Відповісти
2018-03-07 19:55:50
1
Субстанція Ночі
Відповісти
2018-03-07 19:56:12
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1787
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969