Стоїть човен
Стоїть човен, лихом пробитий, І вода крізь діру затікає. В грізних бурях та штормах побитий, Допомоги від когось чекає. Все стоїть, а ніхто не приходить, Він повільно один потопає. Вже он сонце укотре заходить, І у темряві човен сховає. Вже он місяць на небі з'явився, І води по коліна набрало. Човен важко набік похилився, Йому з часом краще не стало. Йому з часом все важче і важче, Та чи він це колись зрозуміє? Чи захоче змінитись накраще? Чи речей хід порушить посміє? Стоїть човен, на щось все чекає. Чи на когось, а хто його зна? Тільки час невблаганно збігає, А вода стрімко тягне до дна...
2018-03-07 19:53:29
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Егор Таранин
Дуже гарно і атмосферно)))
Відповісти
2018-03-07 19:55:50
1
Субстанція Ночі
Відповісти
2018-03-07 19:56:12
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2542
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1949