Я ж тобі допомогти хотів
Субстанція Ночі
Чорнильна темінь ночі поглине кольори, Заб'ють на сполох дзвони, охоплені іржею. Шукатимуть тебе, проте втікаєш ти, Поглинута недолею своєю. Ітимуть за тобою шляхами не з легких - Покажеш гірку посмішку крізь хмари. Луною безголосою стрибнеш між скель стрімких, Залишиш по собі глухі обвали. По-над морською гладдю квапливо промайнеш, Піднесена поривами вітрІв, Втікати можеш вічно - від себе не втечеш! А я ж тобі допомогти хотів...
2018-04-28 18:11:47
16
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mene.net
Це неймовірно
Відповісти
2018-04-28 18:21:28
Подобається
Субстанція Ночі
@Mene.net дякую😊
Відповісти
2018-04-28 18:22:29
1
Інші вірші поета
Ворог людства Послання Сила слова Немов сліпий, що зорі споглядає
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9018
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500