Я ж тобі допомогти хотів

Субстанція Ночі

Чорнильна темінь ночі поглине кольори, Заб'ють на сполох дзвони, охоплені іржею. Шукатимуть тебе, проте втікаєш ти, Поглинута недолею своєю. Ітимуть за тобою шляхами не з легких - Покажеш гірку посмішку крізь хмари. Луною безголосою стрибнеш між скель стрімких, Залишиш по собі глухі обвали. По-над морською гладдю квапливо промайнеш, Піднесена поривами вітрІв, Втікати можеш вічно - від себе не втечеш! А я ж тобі допомогти хотів...

2018-04-28 18:11:47

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mene.net

Це неймовірно

Відповісти

2018-04-28 18:21:28

Подобається

Субстанція Ночі

@Mene.net дякую😊

Відповісти

2018-04-28 18:22:29

Інші вірші поета

Міраж Любов - щастя? Сторони медалі Щасливими літати

Інші поети

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Надин

@mindmap

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1731

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4617