RETHINKING
I CAN'T CALM DOWN, CAN'T GET RID OF THEM, THEY HAUNT ME, THE GHOSTS OF THE PAST WON'T LEAVE ME TILL THEY FIND ME, Uhhh... ANOTHER CONCERN IS TEARING MY RIBS FROM THE INSIDE OUT, AFTER DEATH I WILL NOT BURN, I WILL FIND MYSELF IN A CAGE OF HELL, JUST LIKE IN A TRAP OF THE SPIDER... AGHHHHH... Feeling like I've given up, Everybody says I sucked, But I try to give no fucks, I'll set my ridge myself if someone breaks it, What do you care if I fell or not, I just stumbled, I HAVEN'T FAILED YET, I am ingrained, Why are you trying to change me? KEEP FUCKING PUSHING, BREAK ALL MY RIBS, I'LL WAIT FOR MY PATIENCE TO RUN OUT AHHH, AHHH, PUT THE BLADE IN MY PALM, SLIDE IT 'CROSS MY WRIST, I'M A SIMPLE DOLL, BREAK MY LEGS SO THAT I CAN KNEEL UNQUESTIONINGLY... I JUST REALIZED THAT I WAS A PUPPET SINCE MY BIRTH, WITH A SEWN-UP MOUTH OBLIGED TO ENDURE, I THOUGHT I LOST MY SELF-ESTEEM, IT TURNS OUT THAT I NEVER HAD MY WORTH, I COULD ONLY YELL INSIDE MYSELF, WONDERING WHAT I CRY FOR EVERY NIGHT, I JUST REALIZED THAT I WAS A PUPPET SINCE MY BIRTH, WITH A SEWN-UP MOUTH OBLIGED TO ENDURE, I THOUGHT I LOST MY SELF-ESTEEM, IT TURNS OUT THAT I NEVER HAD MY WORTH, I COULD ONLY YELL INSIDE MYSELF, WONDERING WHAT I CRY FOR...
2021-09-30 12:55:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1998
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2316