TØXSICK
It's hard to keep sanity when every friend becomes your sworn enemy, I am not crazy I just lost my patience when everyone started to devalue me, I feel like a patient, or worse, like a guinea pig, Violence is my passion, are you surprised? Crush your skull with a piece of brick, They cut my skin and when the blood drained they licked, They felt like they were dominating the weak, But the weak just harbored anger, Sharpen the blade and then swing later, After putting all the facts together, I realized that after the murder, only after it'll I start to feel better I walk past the graves, I see the ghosts who can't find a place for themselves, I can't feel my breath, I can feel their suffering and pain they went through in hell, I'm afraid to become like them, I want to fall asleep after death, I want to escape the nightmare and fall into a deep sleep, I want to escape the nightmare and fall into a sweet dream, I was constantly hiding from the fire, but it found me, I'm bleeding, I have no more tears left to cry, it fucking hurts while I'm breathing, Add shards of glass to my plate while I can't see, It hurts to death when they hide their hatred behind the smiles they wear, It's a knife in the back, I walk on blades mixed with glass and bleed, I became poisonous, toxic, sadistic; when you saw me being pierced with blades, did you care? It's hard to keep your common sense when everyone stabs you with blades while laughing...
2021-06-22 11:00:56
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nashi
Wow! 👏👏
Відповісти
2021-06-23 11:32:25
1
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12180
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075