VNLY I CAN KILL MYSELF

CVLD BLVVDED

I don't even notice how the blood merges with the rain, Losing friends, losing loved ones, I can't take it again, All nostalgic memories cut my brain, When I look into my face I don't see no change, Only I can kill myself, For the fault that caused the interruption of our friendship with no farewell, I value friendship, I can't stop being cold, I do not sell it, It's just hard for me to pretend when I've never felt, In the mirror there's the face of the one WHO CAN KILL ME, I could easily pierce my veins with a blade, BUT THEN I WOULDN'T FEEL IT, I'm going crazy alone, living in the past, AND FEELING GUILTY, Lost all the shoulders I could lay on, I don't get a second chance 'cuz I'M A VILLAIN Only I can kill myself... Only I can kill myself... Only I can kill myself... I'm destined to burn in hell... Only I can kill myself... Only I can kill myself... Only I can kill myself... The devil has rung my bell... Pain makes me smile, I'm too tired to look for the light, I had to get used to the pain, Otherwise I would just go insane, I guess I just changed my side, I have never hated my life, I just started to break down over time, Uh, PAIN MAKES ME SMILE, I'M TOO TIRED TO LOOK FOR THE LIGHT, I HAD TO GET USED TO THE PAIN, OTHERWISE I WOULD JUST GO INSANE, I GUESSED I JUST CHANGED MY SIDE, I HAVE NEVER HATED MY LIFE, I JUST STARTED TO BREAK DOWN OVER TIME... UHHH, Moral pain hurts harder than a blade...

2021-08-10 08:54:07

1

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2623

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12241