VNLY I CAN KILL MYSELF

CVLD BLVVDED

I don't even notice how the blood merges with the rain, Losing friends, losing loved ones, I can't take it again, All nostalgic memories cut my brain, When I look into my face I don't see no change, Only I can kill myself, For the fault that caused the interruption of our friendship with no farewell, I value friendship, I can't stop being cold, I do not sell it, It's just hard for me to pretend when I've never felt, In the mirror there's the face of the one WHO CAN KILL ME, I could easily pierce my veins with a blade, BUT THEN I WOULDN'T FEEL IT, I'm going crazy alone, living in the past, AND FEELING GUILTY, Lost all the shoulders I could lay on, I don't get a second chance 'cuz I'M A VILLAIN Only I can kill myself... Only I can kill myself... Only I can kill myself... I'm destined to burn in hell... Only I can kill myself... Only I can kill myself... Only I can kill myself... The devil has rung my bell... Pain makes me smile, I'm too tired to look for the light, I had to get used to the pain, Otherwise I would just go insane, I guess I just changed my side, I have never hated my life, I just started to break down over time, Uh, PAIN MAKES ME SMILE, I'M TOO TIRED TO LOOK FOR THE LIGHT, I HAD TO GET USED TO THE PAIN, OTHERWISE I WOULD JUST GO INSANE, I GUESSED I JUST CHANGED MY SIDE, I HAVE NEVER HATED MY LIFE, I JUST STARTED TO BREAK DOWN OVER TIME... UHHH, Moral pain hurts harder than a blade...

2021-08-10 08:54:07

Інші вірші поета

Explain to me please I KILLED MYSELF IN MY DREAM COBWEB TRAP WICKED PSYCHOPATH

Інші поети

jesse_ann

@jesse_ann

Богдан Омельчук

@bogdan_omelchyc

Алорія Реґенмонд

@Ame_Regenmond

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2258

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12170