Я не хотів...
Я не хотів помирати отак: У темряві. Сам і не сам. Одиноко. Коли навкруги, де не кинути око, Цвіте лише жалібно мак. Я не хотів згасати умом: Помалу. Дуріти. Від втоми конати, Дивитись на світ через жалості ґрати, І в темряву впасти притьмом. Я не хотів летіти у низ: Проклято. Глибоко. Зболілий навіки, Як крила обірвуть у любої Ніки, В черговій із психіки криз. Я не хотів... Та зникаю тепер: У ніч. У безодню. В мирськії глибини. Немає в мені ні життя, ні людини. Так ранок із сонцем умер.
2025-10-01 20:49:23
2
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2194
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3563