Персонажам
П'еро
(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу) А я й уже забув про те чуття, Як перевернеться остання зі сторінок, І замовкає враз серцебиття... Кінець. І на губах гіркий відтінок. Рядок останній і останнє слово, А починалося так гарно все колись. Спочатку складно, потім - винятково, З тобою я летів в небесну вись. Мов у Каліпсо, жалісне прокляття: Як тільки полюбити зможу знов, То припливає пліт з полін і шмаття, Аби з Огігії забрати ту любов. Прощатись важко. З вами споріднився. Та все ж так треба - вічного нема. І сміх гіркий тихо в душі розлився: Я ще повернусь, друзі! Все дарма! І будем знову мандрувать далеко, Переживемо радості й печаль. Я вас люблю, що тріпотить серденько. Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!
2024-09-14 20:58:04
1
0
Інші вірші поета
Покинутий Душе моя Любов інфіляція Місто
Інші поети
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10283
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4823