Персонажам
(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу) А я й уже забув про те чуття, Як перевернеться остання зі сторінок, І замовкає враз серцебиття... Кінець. І на губах гіркий відтінок. Рядок останній і останнє слово, А починалося так гарно все колись. Спочатку складно, потім - винятково, З тобою я летів в небесну вись. Мов у Каліпсо, жалісне прокляття: Як тільки полюбити зможу знов, То припливає пліт з полін і шмаття, Аби з Огігії забрати ту любов. Прощатись важко. З вами споріднився. Та все ж так треба - вічного нема. І сміх гіркий тихо в душі розлився: Я ще повернусь, друзі! Все дарма! І будем знову мандрувать далеко, Переживемо радості й печаль. Я вас люблю, що тріпотить серденько. Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!
2024-09-14 20:58:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3865
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1754