Персонажам

П'еро

(Цей вірш я присвячую всім персонажам всіх книг, що зачепили мою душу) А я й уже забув про те чуття, Як перевернеться остання зі сторінок, І замовкає враз серцебиття... Кінець. І на губах гіркий відтінок. Рядок останній і останнє слово, А починалося так гарно все колись. Спочатку складно, потім - винятково, З тобою я летів в небесну вись. Мов у Каліпсо, жалісне прокляття: Як тільки полюбити зможу знов, То припливає пліт з полін і шмаття, Аби з Огігії забрати ту любов. Прощатись важко. З вами споріднився. Та все ж так треба - вічного нема. І сміх гіркий тихо в душі розлився: Я ще повернусь, друзі! Все дарма! І будем знову мандрувать далеко, Переживемо радості й печаль. Я вас люблю, що тріпотить серденько. Не плачте, очі! Ще розвієм жаль!

2024-09-14 20:58:04

Інші вірші поета

Я люблю ніч З старого капища Молитва (наслідуючи Шевченка) Магія трамваю

Інші поети

Panda

@Asma_Tic

alvahmara

@alvahmara

HIRONDELLE .

@ptite_hirondelle

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5450

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1524