Додому
Керо Лайн
Котиться потяг мабуть додому, Все що потрібно для тебе – слово, Що не завдасть тобі ран. Ти слухаєш чужу розмову, Розбираєш власну колію дорам. Дома, квартири повні водойм, Їхні шторми топлять кораблі, Але не твої. Ти прибула у Стокгольм, Де всі місця знайомі, Належать тобі. Відчуваєш тривогу, Віриш, що вона мине. Не слухай нічо і нікого, Слухай мене. Вдома голос почутий не завдасть тобі ран, У всіх твоїх сценах винні слова. Не шукай собі гори, не перепливай моря, Повертайся додому, туди, де я.
2023-08-05 17:26:52
2
0
Інші вірші поета
Шоколадні Не знайти назад шляху Щось забуте Подарунок
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2575
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12197