Не білі
Керо Лайн
Ти сказав, що знайшов собі когось іншого, Я молилася, щоб це була просто брехня І сказала ще раз ''люблю'' для єдиного, Але закінчилося моє щасливе життя. Це те, що ти справді хочеш, Щоб я не відчула в тобі свого дому? Те, що ти твориш– Це кінець всьому. Ти сказав, що хочеш лежати на траві з кимось іншим, Я сподіваюся, це не прощання, Але я не можу не запитувати, Що сталося з нашим коханням? Що пішло не так, Щоб померти назавжди і зникнути? Ти забрав повністю мій кістяк, Аби просто викинути. Твоє кохання давно охололо, Перебуваючи в іншому тілі... Я тепер граю на фортепіано, Де клавіші чорні, не білі.
2023-07-28 19:29:34
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Керо Лайн
Дякую! Мені завжди приємно, коли лишають коментарі)
Відповісти
2023-07-28 20:06:22
Подобається
Інші вірші поета
Хіба я не той, хто говорив про любов? Тримаються в пам'яті змістом Крапка в поезії Символ як воювали
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4744
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2816